Недавно прочитал у нас серъезную статью Якубсона на отличном «ядреном” английском. И почти сразу на имейл мне попала статья „фром нэньки Украйины”. И тоже – на отличном «ядреном”, но украинском. Давненько не читал я такой чистой мовы! Смутно помню эту Боярку-Ирпень куда наши бабушки выезжали в душное киевское лето. Какой-то «зов предков” тянет посетить «те места» и внуков-правнуков. Что это? Возврат «кармического» долга? Или, как поется в песне – „moonlight and vodka”? Кое-кто из нашей «гвардии» может сказать мол, вот – «мы всем помагаем»… и теде. Но, наверное, есть не просто «помощь», а помощь «дурная и умная» (наподобие дурной и умной бесконечности)? По крайней мере еврея в Боярке пока не линчуют, как в Газе или «шпиона Иегошуи» в Иерехоне, а Б-лудницы под глас труб иерехонских не должны его прятать в корзине.
Ну, и напоследок вы будете смеяться, так как рассказ не про киевскую Боярку, а черкасскую. А вобще боярок аж 3 на Украине и 3 в Росии. Одну даже «занесло» в Удмуртию. Вы знаете что это за рай Удмуртия? Вот я – чтоб да, так –нет! А впрочем какая разница? Во всех этих Б давно лежат наши люди и наша память иногда плывет в ночных кашмарах там, «по рекам днепровским где мы сидели». И у каждого там своя «корзина». У кого утонула… А кому принесла кажаный «министерский» портфель… Я иногда думаю, что этот знаменитый псалом «на реках» вошел в мировую культуру благодаря своему всемирно-историческому значению для стихийного психоанализа и индивидуальной терапии. Кое-кто из нашей «гвардии» может сказать мол, вот нэма ще такого «стихийного психоанализа»! Как же отвечу я, — стихийный материализм и терапия не-материалистического инакомыслия была? Почему же чего-нибудь еще «стихийного» не может быть, если человек — сам стихия и «мера всех вещей»? Хотя, иногда, кое-где порой не-сознательные человеки и граждане меряют вещи пол-литрой, квадратурой жил-площади и долларами в год. И это наверно так и надо… ведь чем можно измерить количество праведников в городе, перед цунами или земле-трусом? Или как измерить хорошую, «вечную» музыку от психоза попсовых «бабочек»? Или высокую, вдохновенную Небом молитву (сердце чистое и тд) после которой кзалось бы ничего не делается, от экзальтированной фанатичной проповеди (один народ, один вождь и тд), после которой «праведные в экстазе» бегут громить, бросать камни, резать головы, вбивать гвозди в… Иногда так обо всем задумаешся и думаешь, что лучше не думать.
И на второй уже точно напоследок вы будете совсем смеяться! Специально для самого читающего читателя — здесь про Боярку у нас уже написал Михаль Гинзбург 25го Декабря — и дал ролик http://www.israel7.ru/News/News.aspx/148173
Один єврей на всю Боярку i його малеча
Оксана Лігостова | Київ-Боярка четвер, 22 грудня 2011
У селі Боярка Лисянського району на Черкащині працює молодий учитель зі Сполучених Штатів. Він живе у простій селянській хаті, копає город і шанує суботу. «Один
єврей на всю Боярку» – так сам себе називає волонтер Корпусу миру США Джеремі Боровиць.
У селі Боярка кожен вам покаже, де живе американець. Джеремі Боровиць приїхав сюди на Черкащину з Нью-Йорка. У місцевій школі він викладає англійську.
Щойно закінчив Мічиганський університет за фахом політекономія. Університетські друзі розійшлися працювати по офісах, а він вирішив, поки молодий, побачити світ. Вступив у Корпус миру і попросився в Україну. Тут його коріння: прадід був родом з Рогатина, прабабця з Богуслава. За рік у Боярці Джеремі вивчив з нуля українську. На перервах у нього в учительській завжди товчеться дітлашня. А заради його уроків малечу привозять з навколишніх сіл. До Боярської школи волонтера Корпусу миру запросили вперше. Директор школи Микола Демчук каже, що вивчення англійської одразу пішло вгору: «Ми дуже задоволені його роботою. Він проводить уроки емоційно, у вигляді гри. Мабуть, це такий стиль у них. Звичайно, це чудово. Будемо переймати! У нас був по Скайпу зв’язок з американською школою. І я думаю, що наші учні вільно можуть спілкуватися по Скайпу з учнями американських шкіл».
Разом із доброю англійською Джеремі привіз у Боярку бейсбол, громадську газету, кампанію проти сміття. А ще записав музичний альбом з піснями шкільних
талантів: слова, музика і виконання авторські. Зараз диск продається в Нью-Йорку; на виручені гроші для школи куплять нову музичну апаратуру.
Джеремі – з ортодоксальної єврейської родини. Його батько – рабин в Нью-Йорку. І тут у Боярці він старається бути правовірним іудеєм: молиться, шанує суботу,
відзначає усі іудейські свята. Колись у Боярці було 20% євреїв, та всі згинули у війну в Голокост. Джеремі каже – сьогодні він єдиний єврей на все село.
Священне дерево лулав, необхідне для обрядів, та улюблений наїдок арахісове масло – мама і бабуся шлють йому з Америки. А решта у нього все все своє.
Нью-йорківець Джеремі навчився в Україні садити город і виростив 8 мішків картоплі. Він закриває соління на зиму і сам качає мед.
«Ви знаєте, під час літа все чудово. Влітку мені подобається життя тут. Вода на вулиці – нічого, не страшно. Мені дуже, дуже подобається все тут. Під час зими
– друге питання. Але я живу. Можна жити. Я тільки тут на два роки. А для селян це їхнє життя. Як я можу скаржитись?», – ділиться волонтер. «Щось тут є. Моя душа тут прокинулась. Я знайшов себе тут. Я тепер зовсім нова людина. І я точно знаю, що це від України. Від цього села. Від цих дуже хороших людей. Цікаво – адже, в принципі, наша робота, волонтерів, це допомагати людям. Але вони мені допомагають набагато більше, ніж я їм допомагаю», – підсумував Джеремі.
Оцените пост
(ещё не оценено)
Загрузка...
